Гінгівіт клініка етіологія патогенез клініка

Гінгівіти. Етіологія і патогенез. Клініка і лікування

з терапевтичної стоматології

гінгівіту. ЕТІОЛОГІЯ І ПАТОГЕНЕЗ. КЛІНІКА І ЛІКУВАННЯ

ЛЕКТОР: ПЕДОРЕЦ А.П.

Семіндяев М.М. IV курс 11 група

Гінгівіт-це запалення ясен, обумовлене несприятливим впливом місцевих і загальних факторів і протікає без порушення цілісності зубодесневого з’єднання.

До місцевих чинників відноситься аномалії і деформації щелеп, дистрофія і скупченість зубів, аномалії прикусу, аномалії розвитку м’яких тканин порожнини рота, дрібне переддень порожнини рота, виражені тяжі слизової оболонки, аномалії прикріплення вуздечок губ та язика.

До загальних факторів відноситься ендокринні захворювання, нервово-соматичні захворювання, захворювання крові, порушення харчування, захворювання ШКТ, зниження реактивності організму.

Пошкодження клітин; підвищений вміст біологічно активних речовин — медіаторів та модуляторів запалення; розлад мікроциркуляції; підвищення судинно-тканинної проникності, явище ексудації і клітинної інфільтрації; деполімеризація основної речовини сполучної тканини ясен; руйнування колагену; порушення транскапіллярного обміну і вторинна гіпоксія; акантоз епітелію ясенний борозенки ротовим епітелієм; порушення зубодесневого прикріплення та освіта ясенної кишені.

1.Хроніческій катаральний гінгівіт.

Скарги на кровоточивість ясен при чищенні зубів, неприємний запах з рота, підвищене відкладення зубного каменю, свербіж ясен.

Об’єктивно: ясна застійно-гиперимирована, набрякла, пухка, ціанотична, кровоточить при зондуванні, валікообразно потовщена. Відзначається наявність мікробного нальоту.

2. Виразковий гінгівіт

гінгівіт катаральний ясна запалення

Починається гостро з нездужання, підвищення температура тіла, різкого болю в роті, кровоточивість ясен, утрудненого прийому їжі через біль, неприємного запаху з рота.

Об’єктивно: ясна гиперимирована, набрякла, по ясенного краю є облямівка сірого некротичного нальоту, при знятті якої виявляється виразкова, кровоточива, болісна поверхню: ясенний край втрачає свою фестончатого через некрозу ясенних сосочків.

3. Гіпертрофічний гінгівіт

Скарги на розростання ясен, їх кровоточивість при чищенні зубів, відшаровування ясен від зубів, біль при їжі.

Об’єктивно: при набряку ясенні сосочки збільшені в розмірі, округлі, синюшного кольору з блискучою гладкою поверхнею, при зондуванні кровоточать. Фіброзна форма характеризується гіперплазією і ущільнення сосочків, поверхня нерівна, горбиста.

Розрізняють 3 ступеня гіпертрофічного гінгівіту:

1. гіпертрофія ясенних сосочків на1/3 коронки зуба;

2. на половину коронки зуба;

3. більше половини коронки і можуть доходити до ріжучого краю і жувальної поверхні зуба.

Фізичні методи лікування при гінгівіті.

1.Отечний катаральний гінгівіт:

— Медикаментозне зрошення (гідротерапія) — 8 — 12 впливів (у воду для проведення процедури додають фурацилін, відвари, настойки лікувальних трав, застосовують зрошення водою, насиченою кислотою.)

— Гідроіонотерапія (Проводять інгаляції з знеболюючими і протизапальними засобами).

— Пальцевий і вібраційний масаж (рекомендується після гострих болів).

— Лазерне опромінення (в параметрах, що володіють протизапальною дією, — щільність потужності 100-200 мВт/см, експозиція — 2-4 хв. на зону опромінення, апарат ЛГ — 75).

4.Хроніческій катаральний гінгівіт

— Гідротерапія- зрошення проводять водою, насиченою вуглекислим газом, киснем. Також можна проводити мінеральними, сульфідними, морськими, радоновими водами 10 — 15 впливів, призначаються ротові ванночки з 0,06% розчином хлоргексидину по 3 хв. вранці і ввечері після чищення зубів на період навчання гігієні порожнини рота (7 — 10 днів).

Електрофорез — Курс лікування до 10 -15 впливів, призначається після усунення активного запалення (використовується 10% розчин хлористого кальцію, 5% розчин аскорбінової кислоти, 1% розчин вітаміну Р).

— Дарсонвалізація- курс лікування до 10 — 20 процедур щодня або через день (використовується при зняття венозного застою і набряку в поєднанні з УФ — опроміненням, як болезаспокійливе і протисвербіжний засіб).

— Діадинамофорез — Курс лікування 4 — 5 процедур щодня або через день (тривалість сеансу в процесі лікування збільшують з 5 до 15 хв.).

— Вакуум-терапія — при кожному сеансі на різних ділянках ясен роблять 4 — 6 гематом, наступне відвідування через 3 — 4 дні, коли гематоми розсмоктуються.

При проведенні вакуум — масажу вакуумна трубка не фіксується, а пересувається по слизовій оболонці в області ясен і перехідної складки, затримуючись на одному ділянці 1-2 секунду. Час дії-5 — 7 хв., Курс лікування — 8 — 12 процедуру. Вакуумний масаж застосовується при застійних явищах і набряк.

— аутомассаж (Палацовий — проводять один раз на день перед сном чищення зубів протягом 5 — 7 хв.)

— Лазер-терапія — при застійних явищах застосовуються параметри лазерного випромінювання 1 — 50 мВт/см при експозиції від 20 с. до 2 хв. на зону опромінення.

При хронічному катаральному гінгівіті за показаннями застосовують:

— загальне УФ — опромінення;

— кальцій — Електрофорез на комірцеву зону.

5. Гіпертрофічний гінгівіт

-Гідротерапія — Застосовується зрошення водою, насичена вуглекислим газом, киснем з додаванням антисептика, полоскання розчином хлориду натрію, відваром ромашки, фурацилліном.

-Електрофорез — Рекомендується проводити з 10% розчином кальцію хлориду поперемінно (з анода і катода), що забезпечує протизапальний ефект. Для впливу на процеси ексудації змінюється електрофорез с5% розчином аскорбінової кислотою, рибонуклеази (1мг/мл) з анода, з катода рекомендується вводити водні розчини екстракту алоє, 1% розчин нікотинової кислоти, віпроксін, гепарину 1: 15.

Дарсонвалізація- курс лучения 10 -20 впливів для боротьби з проліферативною реакцією тканин ясна (застосовується короткою хвилею, кожен сосочок обробляється 1 хв., в одне відвідування обробляється 4-5 сосочків, рекомендується проводити процедуру 1 раз в 4-5 днів).

— Фонофорез 15% розчину дибунола в соняшниковій олії (12 процедур протягом 10 хв.). Інтенсивність звукових коливань при проведенні процедур повинна бути 0,25 Вт/см в безперервному режимі, подальше-в режимі 0,4 Вт/см. Протягом процедури 3 рази нанести дибунол на слизову.

— Все види масажу (застосовуються після усунення явища запалення).

-Точкова діатермокоагуляція ясенних сосочків (коренева голка вводиться в тканину ясенного сосочка на глибину 3-5 мм., коагуляція проводиться протягом 2-3 с. потужністю струму 6-7 Вт одночасно коагулюють 3-4 сосочка, за один прийом здійснює коагуляцію 4-5 сосочків під анестезією).

-Гідротерапія — Полоскання слабкими розчинами антисептиків (0,25% розчину хлораміну, 0,1% розчин декамін).

— Лікування парафіном — курс лікування 10-15 сеансів (розплавлений парафін накладається на висушену ясна з боку предверие спеціальним шприцом або серветками (8-10 шарів марлі на 10 хв.)).

— Кріодеструкція — проводиться при гіпертрофічному гінгівіті 3-го ступеня (Температура впливу — 60 -140 С, експозиція-35 — 44с.

Презентація на тему:

Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, диференційна діагностика, лікування та профілактика запальних захворювань пародонта (папіліт, гінгівіт) в Україні

  • Play

1 / 21 Скачати

Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, диференційна діагностика, лікування та профілактика запальних захворювань пародонта (папіліт, гінгівіт) в Україні

Презентація по слайдам:

Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я.Горбачевського Кафедра терапевтичної стоматології Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, диференційна діагностика, лікування та профілактика запальних захворювань пародонта (папіліт, гінгівіт).

Гінгівіт — це запалення ясен, яке зумовлене несприятливою дією місцевих і загальних факторів і протікає без порушення зубо — ясенного з'єднання. Форма: катаральний, гіпертрофічний, виразковий. Важкість процесу: легка, середня, тяжка. Протікання: гостре, хронічне, загострення, ремісія. Поширеність процесу: локалізований, генералізований.

Диференціально-діагностичні ознаки гінгівіту: захворювання виявляється переважно у дітей і осіб молодого віку; наявність немінералізованих відкладень (мікробний наліт, м'який наліт, харчові залишки) і над'ясенний зубний камінь; пряма залежність між показниками індексу гігієни і гінгівіту; часте поєднання гінгівіту з вогнищевою демінералізацією;

Диференціально-діагностичні ознаки гінгівіту: наявність тих чи інших клініко-морфологічних проявів запалення в яснах та їх деформація; кровоточивість при зондуванні ясен; відсутність деструкції міжзубних перегородок загальний стан хворих не порушений, за винятком гострого і загостреного хронічного катарального і виразкового.

Місцеві етіологічні чинники наявність твердих та м'яких зубних відкладень травматична оклюзія (первинна та вторинна) аномалії прикусу та положення окремо стоячих зубів наявність неправильних ортопедичних конструкцій

Загальні етіологічні чинники ендокринна патологія нервово-соматичні захворювання захворювання крові порушення харчування захворювання шлунково-кишкового тракту зниження реактивності організму

Гострий генералізований катаральний гінгівіт середнього ступеня важкості.

Хронічний катаральний гінгівіт

Лікування катарального гінгівіту. Етіотропне лікування полягає у виявленні та усуненні місцевих екзогенних факторів: зубного нальоту, зубного каменю, каріозних порожнин, дефектів пломбування та протезування. Патогенетична терапія полягає в медикаментозному впливові на патофізіологічні ланки запального процесу з врахуванням характеру протікання та інтенсивності запалення. Метою симптоматичного лікування є ліквідація окремих симптомів захворювання пародонту (болі, косметичний дефект, запах з рота).

Клінічна картина виразкового гінгівіту. нездужання, головний біль, втрату апетиту, підвищення температури тіла, зниження працездатності, гнильний запах з рота, сильні болі в яснах, кровоточивість, утруднення прийому їжі, іноді біль при ковтанні, тризм і ін.

Етіологія, патогенез і клініка — хронічний гломерулонефрит

Причини хронічних гломерулонефритів у дітей

  1. Вихід гострого гломерулонефриту (від 15% до 26.3% хворих на хронічний гломерулонефрит мали в анамнезі гострий гломерулонефрит — С. І. Рябов, 1980);
  2. Первинно-хронічна хвороба:
  3. надмірні антигенні навантаження (неправильне проведення профілактичних щеплень, повторні введення імуноглобулінів);
  4. наявність хронічних вогнищ інфекції;
  5. відсутність антибактеріальної терапії при стрептококової інфекції;
  6. персистирующая вірусна інфекція;
  7. прийом нефротоксичних медикаментозних препаратів;
  8. генетично детерміновані селективні або мінорні аномалії імунної системи;
  9. HBS-антигенемія.

Провокують прояв клінічних і параклінічних ознак повторні охолодження, вакцинації, вірусні та бактеріальні інфекції.

Основні елементи патогенезу (по С. Kleinkuecht і R. Habib, 1987 Т. Melvin, Y. Kim, 1987 М. Saiinka, 1990 і ін.):

  1. імунокомплексний механізм;
  2. гіпокомплементемія;
  3. дефіцит Т-супресорів, в тому числі генетично детермінований;
  4. тромбоцитопатія;
  5. елементи незрілості ниркових структур (дисплазії);
  6. генетична схильність;
  7. асоціація з HLA-антигенами:
  8. мембранозний гломерулонефрит — DRW3, В8, DR2, МТ1;
  9. мембранозно-проліферативний гломерулонефрит — В8, DR3, Bw44, SCOl, GL02;
  10. Ig А-нефропатія (хвороба Берже) — BW35, CW1, В12, DR4;
  11. фокальний гломерулосклероз DRw8.

Клінічні прояви хронічного гломерулонефриту дуже варіабельні і визначаються варіантом і стадією захворювання.

Скарги хворих на хронічний гломерулонефрит (по С. І. Рябову, 1980)

Записи созданы 25534

Похожие записи

Начните вводить, то что вы ищите выше и нажмите кнопку Enter для поиска. Нажмите кнопку ESC для отмены.

Вернуться наверх