Злоякісний ріст як біологічне явище Likar24.ru

Головна » Захворювання нирок » Злоякісний ріст як біологічне явище
Ротару :В 70 лет выгляжу на 45 благодаря простой методике...

Почему все аптеки молчат? Грибок ногтя боится как огня дешевого...

Алкоголику вместо кодирования подсыпьте незаметно 3-4 капли обычной…

Соломія Вітвіцька: живіт втягнувся за добу, вийшло 22 кг жиру! Їла це ...

Заросли папиллом на шее и в подмышках - признак наличия у вас...

Злоякісний ріст як біологічне явище

Старість і старіння. Смерть як біологічне явище

Старість представляє собою стадію індивідуального розвитку , після досягнення якої в організмі спостерігаються закономірні зміни в фізичному стані, зовнішньому вигляді, емоційній сфері.

Старечі зміни стають очевидними і наростають в пострепродуктивном періоді онтогенезу. Однак початок згасання репродуктивної функції або навіть її повна втрата не можуть служити нижньою межею старості. Дійсно, менопауза у жінок, що полягає у припиненні виходу зрілих яйцеклітин з яєчника (овуляція) і, відповідно, припинення місячних кровотеч, визначає закінчення репродуктивного періоду життя. Разом з тим до моменту досягнення менопаузи більшість функцій і зовнішніх ознак далеко не досягають стану, характерного для старих людей. З іншого боку, багато змін, які ми пов’язуємо зі старістю, починаються до зниження репродуктивної функції. Це відноситься як до фізичних ознаками (посивіння волосся, розвиток далекозорості), так і до функцій різних органів. Наприклад, у чоловіків зниження виділення чоловічих статевих гормонів статевими залозами та підвищення виділення гонадотропних гормонів гіпофізом, що характерно для старого організму, починається приблизно з 25 років.

Розрізняють хронологічний і біологічний (фізіологічний) вік. Відповідно до сучасної класифікації, заснованої на оцінці багатьох середніх показників стану організму, людей, хронологічний (паспортний, календарний) вік яких досяг 60-74 років, називають літніми, 75-89 років – старими, понад 90 років – довгожителями. Точне визначення біологічного віку ускладнене тим, що окремі ознаки старості проявляються в різному хронологічному віці і характеризуються різною швидкістю наростання. Крім того, вікові зміни навіть однієї ознаки піддані значним статевим та індивідуальним коливанням.

Розглянемо така ознака, як пружність (еластичність) шкіри. Той біологічний вік (перші ознаки втрати пружності), який у цьому випадку жінка досягає приблизно в 30 років, чоловік досягає значно пізніше. Саме тому насамперед жінкам необхідний грамотний і постійний догляд за шкірою. З метою визначення біологічного віку, що необхідно для судження про швидкість старіння, використовують батареї тестів, проводячи сукупну оцінку одночасно багатьох ознак, закономірно змінюються в процесі життя.

Основу таких батарей складають складні функціональні показники, стан яких залежить від узгодженої діяльності декількох систем організму. Прості тести зазвичай бувають менш інформативними. Наприклад, швидкість поширення нервового імпульсу, яка залежить від стану нервового волокна, знижується у віковому інтервалі 20-90 років на 10%, тоді як життєва ємкість легень, обумовлена ​​координованої роботою дихальної, нервової та м’язової систем, – на 50%.

Стан старості досягається завдяки змінам, які становлять зміст процесу старіння. Цей процес захоплює всі рівні структурної організації організму – молекулярному, субклітинному, клітинний, тканинний, органний. Сумарний результат численних приватних проявів старіння на рівні цілісного організму полягає в наростаючому з віком зниженні життєздатності особини, зменшенні ефективності пристосувальних, гомеостатических механізмів. Показано, наприклад, що молоді щури після занурення в крижану воду на 3 хв відновлюють температуру тіла приблизно за 1 год. Тваринам середнього віку на це потрібно 1,5 год, а старим – близько 2 год.

В цілому старіння призводить до прогресивного підвищення ймовірності смерті. Таким чином, біологічний сенс старіння полягає в тому, що воно робить неминучою смерть організма1. Остання ж являє собою універсальний спосіб обмежити участь багатоклітинного організму в размноженіі2. Без смерті не було б зміни поколінь – одного з головних умов еволюційного процесу.

Вікові зміни в процесі старіння не у всіх випадках полягають у зниженні пристосовності організму. У людини і вищих хребетних в процесі життя набувається досвід, виробляється вміння уникати потенційно небезпечних ситуацій. Цікава в цьому плані і система імунітету. Хоча її ефективність після досягнення організмом стану зрілості в цілому знижується, завдяки «імунологічної пам’яті» по відношенню до деяких інфекцій старі особини можуть виявитися більш захищеними, ніж молоді.

Смерть як біологічне явище

Назва реферату : Смерть, як біологічне явище

Смерть, як біологічне явище

Старість представляє собою стадію індивідуального розвитку по досягненню котрої в організмі спостерігаються закономірні зміни в фізичному стані, зовнішньому вигляді, емоційній сфері.

Старечі зміни стають очевидними і наростають пострепродуктивному періоді онтогенезу. Однак початок згасання репродуктивної функції або навіть її повна утрата не можуть слугувати нижньою границею старості. Дійсно, менопауза у жінок, яка заключається у закінчені виходу зрілих яйцеклітин із яєчника і закінчені місячної кровотечі, визначає закінчення репродуктивного періоду життя. Разом з тим к моменту досягнення менопаузи більшість функцій та зовнішніх ознак далеко не досягають стану, характерного для старих людей. З іншого боку, багато змін, котрі ми пов’язуємо зі старінням, починаються до зниження репродуктивної функції. Це відноситься як до фізичних ознак, так і к функціям різних органів. Наприклад, у чоловіків зниження виділення чоловічих полових гормонів половими железами і повищення виділення гонадотропних гормонів гіпофізом, що характерно для старого організму, починається близько від 25 років.

Розрізняють хронологічний та біологічний вік. Згідно сучасній класифікації, основаної на оцінці багатьох середніх показників стану організму, людей, хронологічний вік яких досяг 60 – 74 роки, називають літнім, 75 – 89 років – старими, вище 90 років – довгожителями. Точне визначення біологічного віку утруднено тим, що окремі ознаки старості виявляються в ранньому хронологічному віці і характеризуються різною швидкістю наростання. Крім того, вікові зміни навіть однієї ознаки підтверджені значним половим та індивідуальним колебанням.

Розглянемо таку ознаку, як еластичність шкіри. Один і той самий біологічний від досягається в цьому випадку жінкою приблизно в 30 років, а чоловіком – в 80. саме тому перед усім жінкам необхідний розумний і постійний догляд за шкірою. З метою визначення біологічного віку, що необхідно для судження старіння, використовують батареї тестів.

Основу таких батарей складають складні функціональні показники, стан яких залежить від погодженої діяльності декількох систем організму. Прості тести зазвичай бувають менш інформативні. Наприклад, швидкість поширення нервового імпульсу, яка залежить від стану нервових волокон, знижається в віковому інтервалі 20 – 90 років на 10%, тоді як життєва ємність легенів, визначаюча координованою роботою дихаючої, нервової та мишечної систем, – на 50%.

Стан старості досягається завдяки змінам, які складають зміст процесу старіння. Цей процес охоплює всі рівні структурної організації особи – молекулярний, субклітинний, клітинний, тканинний, органний. Сумарний результат багато численних приватних проявів старіння на рівні цілісного організму заключається в наростаючому з віком зниженню життєздатності особи. Показано, наприклад, що молоді криси після занурення в льодяну воду на 3 хвилини відновлюють температуру тіла приблизно за 1 годину. Тваринам середнього віку на це потрібно 1,5 годин, а старим – близько 2 годин.

В цілому старіння призводить к прогресивному повишенню вірогідності смерті. Таким образом, біологічний смисл старіння заключається в тому, що воно робить неминучою смерть організму. Остання ж представляє собою універсальний спосіб обмежити участь багатоклітинного організму в розмноженні. Без смерті не було б зміни покоління- одного із головних умов еволюційного процесу.

Вікові зміни в процесі старіння не в усіх випадках заключається в зниженні застосовності організму.

Зміна органів і систем органів в процесі старіння.

Розглянемо коротко зміни органів і функціональних систем тварин та людини, котрі стають помітними і наростають по завершенні активного репродуктивного періоду онтогенезу.

Як правило, після 40 – 50 років у людини виникають стійкі зовнішні прояви старіння. З’являються зморшки, які виникають із – за втрати підшкірних тканин, бородавки. Шкіра стає сухою та шершавою у зв’язку із зменшенням кількості потових залоз, губиться її еластичність.

Спільні напрямки цих змін для сердечно – судинної, дихальної, а також головного обміну, який відражає стан енергетичних процесів в організмі.

Ознаки старіння сердечно – судинної системи стають помітними зазвичай в віці після 40 років. Закономірні зміни спостерігаються в стінках судин: в них відкладаються ліпіди, перед усім холестерин, що наряду з іншими структурними перетвореннями знижує еластичність.

В основі функціональних розладів дихальної системи лежить руйнування межальвеолярних перегородок, що скорочує дихальну поверхню, знижує ефективність аерогематичного обміну кисло роду. З віком падає життєва ємність легенів, котра к 75 рокам досягає всього 56% від рівня в віці 30 років.

Вплив на процес старіння умов життя.

Умови життя відносяться до категорії поняття , які відрізняються широкою і деякою розмитістю границь. Якщо для тварин воно вміщає природно – географічні, перед усім кліматичні, фактори, то у відношенні людини необхідно враховувати також і соціально – економічні фактори.

Розслідування впливів умов життя на процес старіння проводять деякими шляхами. По – перше, шляхом вивчення швидкості зміни організмів, проживаючих в різних умовах. По – друге, шляхом співставлення значень смертності або подовженості життя в розрізняючи по умовам життя популяціях в межах одного або різних історичних періодів часу.

Оцінка впливу умов життя на швидкість старіння потребує предворительного відбору демонстративних показників, значення котрих закономірно змінюється відповідно віку.

Вивчали вплив на швидкість старіння багатьох умов життя: зниження температура навколишнього середовища, зміна режиму рухової активності, взаємодія іонізуючим опроміненням.

В процесі старіння зволікаються всі структури і функції організму. Важливою властивістю цього процесу є його гетерогенність. В співвідношенні з цією властивістю зміни, характерні для старіння, з’являються в різних клітинах, тканинах і органах в різному календарному віці. З іншого боку, в любому органі старіючого організму властиві для цього процесу зміни сполучаються із змінами приспособлюючими, направленими на виповнення структурних та функціональних втрат. В таких умовах неможливо точно виявити швидкість старіння організму як цілісної системи шляхом оцінки швидкості старіння по змінам окремих показників.

Злоякісний ріст як біологічне явище

Ріст – сукупність процесів, які забезпечують збільшення маси, розмірів, об'єму живих організмів. В одноклітинних організмів ріст здійснюється в інтерфазі і пов'язаний зі збільшенням клітини, у багатоклітинних – протягом онтогенезу. Інтенсивність росту більша на початку онтогенезу, а потім поступово знижується і в різні періоди індивідуального розвитку вона неоднакова (спостерігається чергування періодів росту та диференціації). В особин кожного виду ріст залежить від спадковості, регуляційних механізмів, впливу зовнішніх чинників, будови покривів тощо. Основними типами росту в органічному світі є обмежений і необмежений, безперервний і періодичний:

обмежений ріст – ріст до певних розмірів і, як правило, при набутті здатності до розмноження;

необмежений ріст – збільшення розмірів і маси організмів триває до смерті;

безперервний ріст – ріст, за якого організм поступово збільшується доти, доки не сягає певних розмірів або не настає його смерть;

періодичний ріст – ріст, за якого періоди збільшення розмірів чергуються з періодами припинення росту.

Явище регенерації та його біологічне значення

Регенераціяце процеси відновлення організмом втрачених або пошкоджених частин, а також відтворення цілісного організму з певної його частини. Регенерація є загальнобіологічним явищем, але в різних груп організмів спостерігають різний ступінь регенерації. З підвищенням рівня організації здатність до регенерації зменшується (наприклад, у гідри відновлення організму може відбутися з 1/200 частини, а у ссавців зберігається відновлення лише на рівні тканин і окремих органів). У більшості тварин регенерація обмежена і відбувається за рахунок поділу стовбурових клітин або їхніх похідних (регенерація клітин крові). У цьому разі йдеться про клітинний тип регенерації. Внутрішньоклітинний тип регенерації відбувається за рахунок збільшення розмірів уже існуючих клітин, найчастіше шляхом поліплоїдизації (регенерація нервових клітин, клітин печінки). А в рослин регенерація, на відміну від тварин, є досить поширеним явищем і здійснюється завдяки наявності твірних тканин в усіх органах. Розрізняють також репаративну та фізіологічну регенерацію:

репаративна регенерація – відновлення структур організму або цілого організму, спричинене їхньою втратою або ушкодженням (відростання втрачених кінцівок);

фізіологічна регенерація – відновлення втрачених структур у процесі життєдіяльності (оновлення клітин крові, епідермісу, епітелію травного каналу).

Регенерація в органічному світі здійснює відновлювальну (постійно замінюються клітини і тканини) та розмножувальну (забезпечує вегетативне розмноження рослин) функції.

Ротару :В 70 лет выгляжу на 45 благодаря простой методике...

Почему все аптеки молчат? Грибок ногтя боится как огня дешевого...

Алкоголику вместо кодирования подсыпьте незаметно 3-4 капли обычной…

Соломія Вітвіцька: живіт втягнувся за добу, вийшло 22 кг жиру! Їла це ...

Заросли папиллом на шее и в подмышках - признак наличия у вас...