Пульс при підвищенні температури тіла Likar24.ru

Головна » Захворювання нирок » Пульс при підвищенні температури тіла
Ротару :В 70 лет выгляжу на 45 благодаря простой методике...

Почему все аптеки молчат? Грибок ногтя боится как огня дешевого...

Алкоголику вместо кодирования подсыпьте незаметно 3-4 капли обычной…

Соломія Вітвіцька: живіт втягнувся за добу, вийшло 22 кг жиру! Їла це ...

Заросли папиллом на шее и в подмышках - признак наличия у вас...

Пульс при підвищенні температури тіла

Навіщо і як виміряти пульс. що потрібно знати про пульс

Навіщо взагалі потрібно щось знати про пульс?

Та й правда навіщо?

Тим більше якщо у Вас в грудях полум'яний мотор, однак ми з Вами люди - живі істоти і мотор, що гойдає кров ніщо інше як біологічний орган, життєво важливий орган, здоров'я, якого цілком в наших з Вами руках

Пульс важливо вимірювати при фізечскіх навантаженнях на організм, щоб наще серце працювало добре і довго

А також вимірюючи пульс під час фізічекой навантаження, ви зможете контролювати рівень ваших занять, проходять вони з толком, або без потрібного навантаження на організм

І так почнемо з малого, частоту пульсу вимірюємо ударами в хвилину і визначаємо його намацування пальцями біля основи кисті руки зовні над променевою кісткою або на підставі скроневої кістки, підрахуємо число імпульсів за 15 секунд і помножимо отримане значення на чотири.

Частота пульсу залежить від віку, статі, а також стану організму на момент вимірювання. Фізичні навантаження, стреси, хвороба, переживання - фактори впливають на частоту пульсу. Пульс частішає при підвищенні температури тіла - кожен зайвий градус веде до додаткових 10 ударам на хвилину.

У дорослої людинипульс у стані спокою становитиме близько 60-80 ударів на хвилину.

З віком частота серцевих скорочень зменшується.

Пульс новонародженої дитини в спокої становить близько 130 ударів на хвилину, і тільки до віку 15 років він досягає норми.

Найнижчі значення пульсу спостерігаються рано вранці та пізно ввечері.

Розрізняємо три умовних градації, при яких частота пульсу може змінюватися, а саме:

Пульс у стані спокою.

Для його вимірювання візьмемо секундомір або годинник наприклад на мобільному телефоні і порахуємо кількість ударів протягом 15 секунд, помножимо результат на чотири і отримаємо величину частоти Вашого пульсу в спокої.

Максимальний безпечний робочий пульс.

З числа 220 віднімемо кількість десятків прожитих Вами років (тобто якщо вам 40, відніміть 40 і отримаєте цифру 180 і т.д.). Це і буде максимально допустимий для Вас робочий пульс. З цим пульсом можна проводити фізичні навантаження.

Однак безпечні для здоров'я тренування не варто підводити до названим межам, нехай вони будуть трохи нижче, рівень їх також залежить від натренованості Вашого організму.

Робочий пульс.

Виміряємо його під час виконання вправ, так само як і пульс у спокої. Значення його будуть перевищувати пульс спокою, тому що організм перебуває або перебував у тренажі. Робочий пульс ніколи не повинен бути вище максимально допустимого для Вас безпечного пульсу.

Якщо в якийсь момент тренування ваш робочий пульс наблизився до максимально допустимого, то потрібно терміново припинити виконання вправи і відпочити, то на скільки Ви себе добре відчуваєте, в цей момент не є показником, в даному випадку неприємність краще попередити.

Для того щоб Ваш організм почав ефективно спалювати жир, пульс повинен бути приблизно60-70% від максимального. І в нашому прикладі з 40-річним чоловіком він дорівнює 108-126 ударів на хвилину, спалювання ж жирів почнеться після 20-ї хвилини безперервного руху.

Якщо ж Ви хочете досягти зростання і зміцнення м'язів, то це відбувається при пульсі, рівному 70-80% від максимального (тобто 126-144 удари на хвилину, якщо використовувати той же приклад).

Стадії лихоманки і заходи для зниження температури тіла;

Оцінка результатів вимірювання температури тіла

Верхньою межею нормальної температури, виміря­ної у пахвовій ямці, слід вважати 37 °С, у ротовій порож­нині — 37,2 °С, у піхві — 37,5 °С.

Нижньою межею нормальної температури тіла у пах­вовій ямці слід вважати 36 °С, у ротовій порожнині — 36,5 °С, у прямій кишці та піхві — 36,8 °С.

Підвищення температури тіла понад вказані макси­мальні цифри носить назву гіпертермія, зниження температури нижче мінімальних величин — гіпотермія.

Заслуговує на увагу співвідношення між температурою тіла та частотою пульсу: при підви­щенні температури тіла на 1 °С частота пульсу прискорює­ться на 8—10 за 1 хв.

Розрізняють 3 стадії лихоманки.

1. Стадія підвищення температури тіла. Триває декілька годин, днів, тижнів.

Патогенез. Характеризується тим, що теплопродукція перевищує тепловіддачу. Тепловіддача зменшується вна­слідок звуження периферичних судин, зменшення припли­ву крові до шкіри, гальмування потовиділення, зменшення віддачі тепла шкірою. Внаслідок зменшення припливу крові до шкіри її температура знижується, іноді на кілька градусів. Це приводить до збудження терморецепторів шкіри і виникає озноб.

Клінічна картина.Хворий скаржиться на озноб, голов­ний біль, слабкість, розбитість, біль у м'язах, посилене серцебиття, задишку, спрагу. Іноді спостерігається блідість шкіри, ціаноз кінцівок. Пульс прискорений, артеріальний тиск нормальний або підвищений. Дихання прискорене, поверхневе. Язик обкладений. Іноді виникають закреп, за­тримка сечовиділення. У цій стадії гарячки у хворого можуть спостерігатися непритомність, збудження, марення, галюцинації.

Догляд за хворими.У цей період слідкують за пульсом, артеріальним тиском, диханням, станом притомності, фі­зіологічними відправленнями, шкірою. Такі хворі звичай­но знаходяться на суворому постільному режимі, їх не­обхідно постійно зігрівати: тепло вкрити ковдрою, обклас­ти теплими грілками, давати у великій кількості гарячі напої (чай, морси, відвар шипшини, соки). Багато уваги слід приділяти харчуванню таких хворих, їм треба дава­ти рідку або напіврідку висококалорійну їжу, багато соків. Годувати хворих слід невеликими порціями, 5—6 разів на день.

II. Стадія збереження сталої температури тіла на високому рівні. Триває від декількох годин до декількох тижнів, залежно від виду хвороби та реактивності організму.

Патогенез.На початку стадії процеси теплоутворення та тепловіддачі приблизно врівноважені. У подальшому тепловіддача збільшується, переважаючи теплопродукцію, температура тіла не підвищується. Включення тепловіддачі відбувається за рахунок розширення периферичних судин, тому блідість шкіри поступається місцем її почервонінню. У хворого виникає відчуття жару.

Клінічна картина.Хворий скаржиться на відчуття жару, головний біль, біль у м'язах, спрагу, відсутність апе­титу. Можливе почервоніння шкіри, на дотик вона стає га­рячою. Пульс прискорений. Артеріальний тиск нормальний або знижений. Дихання прискорене, поверхневе. Язик су­хий, вкритий густим білим нальотом, при поганому догля­ді може дати тріщини. Іноді виникають явища психічного збудження хворого, запаморочення, непритомність.

Догляд за хворимитакий, як і при І стадії гарячки, з певними особливостями.

Заходи, що зменшують гарячку і головний біль: холод­ні водно-оцтові примочки на голову, міхур з льодом на голову, обтирання тіла хворого водою кімнатної темпера­тури з додаванням оцту, вологе обкутування оголеного хворого, оголювання хворого та включення вентиля­тора. При гіпертермії важкого перебігу, що не піддається ніяким лікувальним заходам, рекомендують: обкладання хворого міхурами з льодом, внутрішньовенне введення охолодженого ізотонічного розчину натрію хлориду, кліз­ми з холодною водою.

За призначенням лікаря хворому дають жарознижуючі медикаментозні препарати.

Вживання рідини повинно бути ще інтенсивнішим. До того ж, якщо хворий вживає суль­фаніламідні препарати, які можуть осідати у сечовивідних шляхах у вигляді піску або камінців, слід давати йому лужне пиття (мінеральну воду боржомі, молоко з натрію гідрокарбонатом). Якомога більше обмежити кухонну сіль. Потреба у вітамінах у цей час підвищується, тому необхідно збільшити кількість фруктових соків, відвару шипшини.

Хворий у II стадії гарячки часто буває дуже збудже­ним, тому важливо пильно стежити за хворим. Ліжко треба огородити бічними сітками.

Через брак слиновиділення у гарячкових хворих часто спостерігається сухість слизових оболонок ротової порож­нини аж до утворення кірок та тріщин на губах та язиці. Тому слід обробляти ротову порожнину 3 % розчином на­трію гідрокарбонату, 10 % розчином бури на гліцерині, змащувати губи вазеліновою олією. З метою видалення з поверхні шкіри продуктів обміну, що накопичилися, і для покращання видільної функції шкіри слід робити во­логе обтирання хворого. Своєчасно змінювати вологу натільну та постільну білизну. Хворі в цій стадії, як прави­ло, слабкі, немічні, перебувають на постільному режимі. Тому не слід забувати своєчасно подавати їм судна та сечоприймачі.

III. Стадія зниження температури тіла. У цій стадії утворення тепла в організмі знижується, а тепловіддача зростає. Зниження температури тіла може відбуватися двома шляхами — критичним та літичним.

Критичне зниження температури тіла. Хворий, як правило, перебуває у важкому стані. Тем­пература тіла може швидко, протягом декількох годин, знижуватися з 41—40 °С до 37—36 °С. У цей час може виникнути гостра серцева та судинна слабкість (колапс), що може викликати смерть хворого. Вона проявляється певною клінічною картиною. Хворі скаржаться на слабкість, відчуття холоду, ознобу, похолодання кін­цівок, спрагу, головний біль, безсоння, серцебиття, за­дишку. При об'єктивному дослідженні виявляють блідість шкі­ри, яка пізніше стає ціанотичною. Вона вкривається хо­лодним липким потом. Кінцівки холоднішають. Пульс при­скорений, слабкого наповнення (нитковидний пульс), ар­теріальний тиск падає, іноді до загрозливих цифр, дихання стає прискореним та поверхневим. Хворий непритомніє, зіниці розширюються, можуть виникнути судоми.

Догляд за хворими у цій стадії буває загальним та спе­ціальним. Загальний догляд включає зігрівання теплими грілками і великою кількістю теплого питва. Оскільки піс­ля цього з'являється потовиділення, хворого необхідно об­тирати сухим рушником, часто переодягати у суху чисту білизну, перемінювати постільну білизну. Спеціальний догляд включає спостереження за пуль­сом, артеріальним тиском, диханням, станом притомності, фізіологічними відправленнями організму. Для покращан­ня кровопостачання мозку необхідно, щоб голова хворого знаходилася нижче ніг, тому слід прибрати подушку, ніжний кінець ліжка підняти на 30 - 40 см.

Літичне зниження температури тілаз високих до нор­мальних цифр відбувається протягом 2—3 діб. Стан хво­рого поступово покращується. У цей час він потребує ве­ликої кількості рідини, висококалорійної вітамінізованої дієти, частої переміни постільної та натільної білизни через надмірне потіння хворого.

Боротьба з гіпертермією (гіперпірексією)

Гіперпірексія або гіпертермія — це надто високе (понад 41 °С) підвищення тем­ператури тіла, що може призвести до важкого стану хво­рого або навіть до його загибелі.

Фізичні методи боротьбиз гіпертермією вклю­чають повітряні ванни при відкритому вікні (навіть узим­ку), обдування тіла за допомогою вентилятора, вологе обкутування всього тіла хворого, іноді у поєднанні з включенням вентилятора, обтирання тіла водою з оцтом, холод­ний компрес (оцтово-водяний) на голову, застосування міхура з льодом, який кладуть на голову, на ділянки, де розташовані великі судини (печінка, верхня третина пе­редньої поверхні стегна); обкладання усього тіла міхурами з льодом, застосування клізм з холодною (10—15 °С) водою.

Медикаментозні пре­парати(жарознижуючі)вводять тільки за призначенням лікаря.

А. ПІДРАХУНОК ПУЛЬСУ ДІТЯМ РІЗНОГО ВІКУ.

дитячий стаціонар, поліклініка, вдома.

1. Історії хвороби або історії розвитку дитини.

2. Температурний лист.

ІІІ. Попередня підготовка до виконання навику:

Підготовка рук медичного працівника (розділ 1, пункт 1).

Під час дослідження пульсу дати його характеристику

а) прискорений пульс (при підвищенні температури тіла на кожний градус

збільшується частота пульсу на 8-10 ударів);

б) уповільнений пульс буває під час сну, при патологічних снах;

в) малий пульс буває при зниженні артеріального тиску;

г) твердий пульс буває при підвищенні артеріального тиску;

д) швидкий і високий пульс спостерігається при недостатності аортальних

Враховувати, що пульс у дітей частіший, ніж у дорослих, дуже лабільний, часто визначається дихальна аритмія - прискорення пульсу на вдиху і уповільнення на видиху.

IV. Основний етап виконання:

1. Визначення пульсу проводити в стані спокою дитини, краще під час сну.

2. Зробити вибір місця вимірювання пульсу. У дітей до року - це сонна артерія, поверхнева вискова артерія, стегнова артерія. У дітей після року - це променева артерія.

3. Вимірювання починається з визначення характеристики пульсу на артеріях правої і лівої половинах голови, шиї, кінцівок.

4. Якщо пульс однаковий з обох сторін, то підрахунок його можна прово­дити з однієї сторони.

5. Визначення пульсу проводити двома пальцями середнім і вказівним на протязі однієї хвилини.

6. Порівняти дані обстеження з середніми віковими показниками.

Новонароджений 120-140 за 1 хв

1 рік 120 за 1 хв

З роки 110 за 1 хв

5 років 100 за 1 хв

8 років 90 за 1 хв

10 років 80 за 1 хв

12 років 70 за 1 хв

8. Дані вимірювання відмітити в температурному листі.

9. У випадку наявності аритмії негайно повідомити лікаря.

Ротару :В 70 лет выгляжу на 45 благодаря простой методике...

Почему все аптеки молчат? Грибок ногтя боится как огня дешевого...

Алкоголику вместо кодирования подсыпьте незаметно 3-4 капли обычной…

Соломія Вітвіцька: живіт втягнувся за добу, вийшло 22 кг жиру! Їла це ...

Заросли папиллом на шее и в подмышках - признак наличия у вас...